Незабутній голос Квітки Цісик: "Так, я живу в Америці, але я українка"

БЛОГ

ДЖЕРЕЛО

Її повне ім’я — Квітослава-Орися. Українка, яка була в Україні всього лише раз. Найдорожча виконавиця рекламних роликів брендів Coca-Cola, American Airlines, Mr. Pibb, Sears, JCPenney. Незмінний голос компанії Ford Motors. Авторка двох альбомів українських пісень, бо воліла "вплести свій вокал у розшарпане полотно українства".

Мала колоратурне сопрано, в якому звучали майстрові скрипки та церковні дзвони, а ще вміла співати білим голосом, притаманним мешканцям карпатських сіл. Про себе не втомлювалася повторювати: "Так, я живу в Америці, але я українка".

1949 рік добігав кінця. Родина Цісик щойно прибула на нові землі, де все здавалося чужим. Замість смерек — хмарочоси. Натомість криничної води — газована. Молочна каша трансформувалася у сухі сніданки. Сантиметри — в дюйми.

Мова теж зазнала кардинальних змін. Більше не вчувалося ні пристрасті, ні мелодії. Замість них — допоміжні дієслова, тверді приголосні, артиклі. Навіть таке просте слово, як three, було вимовити сутужно. Тож подружжя переживало неабиякий стрес. Почувалося загубленим у великому гамірному місті. Та ще й минуле давалося взнаки.

Відео дня

Іванна (мати) з Володею (батьком) повінчалися в польській Криниці, пережили осатаніле бомбардування в Гданську, опинилися у таборі переміщених осіб у Байройті, де й народилася старша донька Марія. Звідти попрямували на край світу, аби подалі від війни, радянської влади, репресій. Осіли у гамірному Нью-Йорку.

Тієї ж осені батько Володимир відкрив приватну школу скрипкової гри, мати Іванна влаштувалася до банку. За чотири роки саме у квітні в них знайшлася Квітка.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ — ВІД СКРИПКИ ДО ВОКАЛУ

Вдома існувало непорушне правило: спілкуватися виключно українською. Дівчат змалечку навчали музики: гри на скрипці та фортепіано. Отож молодша опановувала трелі й форшлаги, співала, займалася балетом, була пластункою, обожнювала кінний спорт.

Закінчила Вищу школу музики і мистецтва у Нью-Йорку, розривалася між вокалом та скрипкою, але врешті-решт переміг спів. Заважало лише відчуття провини перед батьком: той вклав у доньку всі свої знання, а у спадок передав "власну манеру та пальці".

ГОЛОС, ЩО ЗАВОЮВАВ РЕКЛАМНИЙ СВІТ

Життя пішло шкереберть, коли дівчині виповнилося сімнадцять років. Тато ще хвилину тому стояв на сцені, а потім зблід та знепритомнів. Помер у кареті швидкої допомоги від серцевого нападу. Миттю довелося стати дорослою та переходити на свій хліб. Квітка вирішила робити це голосом. Взяла псевдонім Кейсі, співала у барах, надсилала продюсерам та рекламним агенціям власні записи.

Її голос помітили, тож незчулася, як перетворилася на найдорожчу й найзатребуванішу співачку рекламних джинґлів. Представляла компанію Ford — джинґл Have Your Driven A Ford Lately? було прослухано двадцять два мільярди разів, популяризувала Chevrolet, Cadillac, Toyota. Отримувала величезні гонорари й змогла придбати нерухомість у найдорожчому районі Нью-Йорка, що біля Центрального парку.

Бувало, не присідала від шостої ранку до першої ночі. За день могла взяти участь у п’яти рекламних кампаніях. Співпрацювала з Вітні Ґʼюстон та Майклом Джексоном. Записувала саундтреки до художніх фільмів. Рекламувала курятину, авіалінії, фаст-фуди. Співала для компаній-конкурентів, наприклад Coca-Cola та Pepsi. Коли просувала котячу їжу, перетворювалася на кішку та виводила пустотливе "няв-няв-няв"; рекламуючи собачий корм, поводилася, наче собачка. Єдине, мала страх перед великою аудиторією.

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ТА ПЕРША ЛЮБОВ

Перше кохання виявилося коротким. Із джазовим музикантом Джеком Корнером Квітка прожила лише рік, проте він допоміг із записом платівки, яку присвятила батькові. Адже українська пісня жила в душі від народження. Вона рухалася судинами разом із кров’ю та проникала з повітря до легень грушевим димом, житом та пшеницею. Смереками й липами. Дарма, що нью-йоркське повітря віддавало тютюном, банкнотами та каменем.

Тоді й виникла ідея записати "Ой, ходить сон коло вікон" не під узвичаєну бандуру з сопілкою, а на високому професійному рівні. До роботи було запрошено близько сорока відомих музикантів та аранжувальників: найкращі арфу, віолончель, барабани, флейту та челесту. Доріжки зводили до третьої години ранку, оскільки вдень знані митці мали купу інших справ. Гонорар співачка платила з власної кишені.

Акомпанувала сестра Марія, а мати Іванна слідкувала, аби донька не наближала "о" до "а", не оглушувала дзвінкі й чітко проспівувала йотовані. Співачка, яка ще жодного разу не була в Україні й не мала уяву про правильну фонетику, змогла відчути українців краще, ніж вони себе.

Так народилися альбоми "Квітка" та "Два кольори" (вийшов через дев’ять років) — й обійшлися виконавиці у двісті тисяч доларів. Вони не планувалися як комерційний проєкт, радше як сімейна справа. Як згадка про батьківщину та її щедроти. Як подарунок для всіх українців, де б вони не жили. Платівки було висунуто на головну музичну премію Америки "Ґреммі", але "Ой, верше, мій верше" та "Пісня про рушник" не зацікавили американців.

Згодом спалахнуло нове кохання. Обранцем став Ед Ракович — відомий інженер звукозапису. Під час першої зустрічі жінка випадково торкнулася його щоки, і в чоловіка волосся на руках стало дибки. Він закохався без тями, того ж вечора запросив на побачення, а після вечері поцілував. То був найвишуканіший поцілунок у житті, бо Квітка все на світі робила вишукано. Пізніше Ед коментував: "Як звукорежисер, я був відокремлений склом і пультом, але завжди схиляв голову перед нею".

Невдовзі побралися й пізнали справжнє щастя. Квітка народила сина, якого назвала на честь чоловіка та покійного батька Едвардом-Володимиром, але пестливо кликала Гарбузиком. На кожен день народження купували гарбуз та фотографувалися на його тлі. Ед (молодший) враз став її всесвітом.

Мати постійно наспівувала синові українських пісень, брала з собою у студії. Подружжя мешкало в центрі, багато подорожувало, прогулювалося з собакою Медьо, схожим на ведмедя, навчало малого щемких слів "кохаю", "сонечко", "коріння". Ед (старший) заради дружини теж вивчив кілька речень українською, щоб висловити всю глибину своїх почуттів, але щоразу, коли хотів побажати дитині добраніч англійською, — отримував на горіхи.

Жінка була маленькою на зріст, всього 147 сантиметрів. Енергійною до нестями. Обожнювала тривалі кінні прогулянки та прості польові квіти: маки, волошки, ромашки. Її музику до України привозили нелегально, контрабандою. Один чоловік, який жив на високій горі, запевняв, що піснею "Я піду в далекі гори" можна зцілитися та очиститись. Щонеділі після церковної служби через гучномовець вмикав голос Квітки. Спів, наче сонце, котився небокраєм.

БОРОТЬБА З НЕДУГОЮ

На жаль, щасливому життю завадила важка недуга. Ще до народження Гарбузика лікарі виявили у Квітки рак молочної залози, й почалося виснажливе лікування.

Рак грудей став прокляттям для родини. Спершу від цієї немічі померла мати, за чотири роки — Квітка, останньою — старша сестра Марія. Лікарі давали співачці кілька місяців, та вона прожила сім років. За цей час перенесла одинадцять операцій, безліч хіміє- й радіотерапій та не втрачала віри в одужання.

Якось, ідучи вулицею, відчула різкий біль у попереку. Рентген показав перелом тазової кістки, та це Квітку не зупинило. Вона продовжувала виступати, вкладати Гарбузика під українські колискові, планувати третій альбом.

Співачка попрямувала у засвіти у сорок чотири роки. Останньою записаною піснею стали "Журавлі":

Чути кру-кру-кру,

В чужині умру,

Заки море перелечу —

Крилонька зітру…

…Дід Квітки Цісик упродовж сорока років тримав коло дверей валізу. Мав намір повернутися в Україну й чекав, доки вона стане незалежною. Ед (молодший) став академічним піаністом і частенько згадував: "Кожна нота, яку співала мама, — від янгола". Ед (старший) досі самотній і продовжує кохати дружину. Щодня слухає її записи.

В голосі Квітки, як і раніше, вчуваються водоспади, полонини, безтілесний туман та коні, які з ніжністю цілують зелену траву. Хвилюючий ранок Великодня. Мереживо зими. Зоряні літні ночі та солодощі жнив. Безумовне кохання…